1. Україномовний самвидав - це найперше самвидав історичний, отой з дисидентського руху в Україні. До речі, свою першу наукову статтю я написав саме про самвидав. У ній я відштовхувався від такої дефініції: "самвидав – самостійне (без участі видавництва) нелегальне тиражування літературних, публіцистичних і т. ін. творів, не визнаних офіційно, заборонених, а також система їхнього розповсюдження". Це перша позиція. Але це самвидав історичний, а тобі треба про самвидав сучасний... І тут, справді, є над чим задуматись... Мені не хотілося б, щоб таким звучним словом називали, скажімо, непотріб, який сьогодні видає будь-який телепень-видавець-самоук. У цьому й небезпека самвидавних видань. Тому що україномовний самвидав завжди був якісним, він був важливим для читання. Не хочеться, щоб до нього відносили твори, які не мають рівня. Тому найперше для мене це унікальний текст (і звичайний, і зображальний) - також див. п. 3.
Взагалі я би залишив поняття українського самвидаву, в 60-80 роках, бо це надзвичайно значний пласт, хоч історія показує, що самвидав існував завжди. Проте я чогось не можу відірвати це поняття від дисидентів українських. Певно, я ретроград.
2. Чесно кажучи, я таким не захоплююся. Тому скажу ні не траплялися, бо я в цьому дилетант. Єдине, що я можу сказати, то це коли дивишся машинопис з віршами, наприклад, Геннадія Айгі (російського поета чуваського походження), то зображення уже не потрібні, бо тебе цікавлять більше вірші, і знову ж мене заносить до унікальності тексту, хоча зображення - це теж текст.
3. Усі книжки, які я робив (протягом навчання в інституті і задля власної потреби), були самвидавні. Їх я робив сам-один. Деякі я заносив у районну бібліотеку, оскільки там не вистачало цих текстів, деякі продавав (жодного зиску, повірте, не мав), більшість лишав собі, деякі дарував. Власне кажучи, мій бакалаврський диплом - це теж самвидав, там зазначено видавництво, якого не існує, але це книжка про перекладну літературу, яка має існувати хоча б в такому варіанті. Тобто маю таку думку, що самвидав сьогодні він переборює податки і бюрократичні штуки, на яких працюють зареєстровані видавництва. Самвидав виникає з унікального тексту, із потреби в його існуванні, коли вже важливо, щоб цей текст був, існував, функціонував попри все.
Немає коментарів:
Дописати коментар